Встановлено, що ендотелію належить значна роль у регуляції судинного тонусу, артеріального кровотоку та тиску. Охарактеризовано біологічно активні речовини, що виробляються ендотелієм і мають судиннорозширювальну та судиннозвужувальну дію. Підсумовано сучасні дані про стан системи ендотелію, продукцію, біологічну активність та чутливість тканин до основних біологічно активних речовин, що продукуються ендотеліальними клітинами у разі цукрового діабету. Окремо описані зміни вироблення та дії ендотелінів та оксиду азоту у людей та тварин з цукровим діабетом. Проаналізовано значення таких чинників, як гіперглікемія, гіперінсулінемія, дисліпопротеїдемія, оксидативний стрес, неензиматичне гліколізування, активація сорбітолового шляху обміну глюкози в розвитку ендотеліальної дисфункції у випадку цукрового діабету. Окремо розглянуто дані літератури про ендотеліальну дисфункцію як маркер або етіологічний чинник розвитку метаболічного синдрому, взаємозв'язок порушення функції ендотелію та інсулінорезистентності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р410.030-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-45

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-29

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено підвищення вмісту метаболітів оксиду азоту активності індуцибельної NO-синтази у хворих на цукровий діабет у випадку поєднання з ожирінням та у разі нормальної маси тіла у порівнянні з особами, що не хворіють на діабет з відповідною масою тіла. Виявлено підвищення рівня ендотеліну-1 в сироватці крові даних хворих, а також у осіб з ожирінням, що не страждають від цукрового діабету в порівнянні з особами без діабету з нормальною масою тіла. Досліджено вплив бета-адреноблокатора "Небіволол" на функціональний стан ендотелію за цукрового діабету II типу в поєднанні з артеріальною гіпертензією. Установлено, що застосування небівололу викликає нормалізацію артеріального тиску, призводить до підвищення вмісту метаболітів оксиду азоту та зниження рівня ендотеліну-1 у сироватці крові, що свідчить про позитивний вплив лікування на стан ендотеліальної функції у хворих на цукровий діабет. За результатами дослідження поглиблено уяву про функціональний стан ендотелію, механізми розвитку ендотеліальної дисфункції у зазначених хворих та можливості її корекції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-451

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ендотеліальна дисфункція лежить в основі розвитку макросудинних ускладнень цукрового діабету (ЦД) та атеросклерозу. Ендотеліальний моноцитактивуючий поліпептид II (ЕМАР-II) - це мультифункціональний поліпептид з прозапальною та антиангіогенезною активністю. Виявлено підвищення його вмісту в сироватці крові хворих на ЦД 2-го типу як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла, а також у осіб з ожирінням, що не страждають на ЦД. Також цей показник корелював зі вмістом глікозильованого гемоглобіну, глюкози крові, індексом маси тіла, загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів. Підвищення вмісту ЕМАР-II може бути одним з механізмів розвитку ендотеліальної дисфункції у разі ЦД 2-го типу.

У результаті дослідження виявлено ослаблення ендотелійзалежної релаксації у хворих із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла, в порівнянні з контрольною групою. У групі хворих із СПКЯ як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла, виявлено достовірний зворотний кореляційний зв'язок між ендотелійзалежною релаксацією та індексом маси тіла, індексом HOMA, показниками ліпідного обміну, андрогенами. Виявлені зміни можуть свідчити про розвиток ендотеліальної дисфункції у хворих із СПКЯ.

У результаті дослідження виявлено підвищення вмісту ендотеліального моноцитактивувального поліпептиду-II (ЕМАР-II) у хворих із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла, в порівнянні з контрольною групою. У групі хворих на СПКЯ як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла виявлено достовірний прямий кореляційний зв'язок між вмістом ЕМАР-II та індексом маси тіла, індексом НОМА, показниками ліпідного обміну, андрогенами. Виявлені зміни можуть свідчити про розвиток ендотеліальної дисфункції у хворих на СПКЯ.

У результаті дослідження виявлено підвищення вмісту васкулоендотеліального фактора росту (VEGF) та ослаблення ендотелійзалежної дилатації у хворих із синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла, в порівнянні з контрольною групою. У групі хворих із СПКЯ як з ожирінням, так і з нормальною масою тіла, виявлено достовірний прямий кореляційний зв'язок між вмістом VEGF та індексом маси тіла, індексом HOMA, показниками ліпідного обміну, андрогенами та зворотний - з ендотелійзалежною дилатацією. Виявлені зміни можуть свідчити про розвиток ендотеліальної дисфункції у хворих із СПКЯ, а також можливий зв'язок VEGF з виявленими порушеннями.

Мета роботи - вивчити показники ендотеліальної дисфункції (вміст фібронектину та ендотеліну-1) у сироватці крові хворих з метаболічним синдромом (МС), діагностованим із застосуванням різних критеріїв. Обстежено 93-х пацієнтів, з них 71 хворий з МС та 22 особи без МС (контрольна група). Пацієнтів розподілили на 3 групи відповідно до критеріїв МС, описаних за 3-ма різними класифікаціями: ВООЗ, Adult Treatment Panel III (ATP III) Національної освітньої програми з холестерину та Міжнародної федерації з діабету (МФД). У першу групу (хворі з МС, визначеним за критеріями ВООЗ) увійшли 23 особи (середній вік - (51,91 +- 5,55) року), у другу групу (МС визначений за критеріями МФД) - 18 осіб ((50,33 +- 4,57) року), у третю групу (критерії АТР III) - 30 осіб ((51,33 +- 5,11) року). Вміст фібронектину та ендотеліну-1 визначали за імуноферментним методом. У пацієнтів першої групи вміст фібронектину становив (367,40 +- 44,04) пмоль/мл, ендотеліну-1 - (8,09 +- 0,91) пмоль/мл; у пацієнтів другої групи і (346,63 +- 76,01) і (7,63 +- 1,01) пмоль/мл відповідно; у хворих третьої групи - (343,05 +- 61,26) і (7,81 +- 1,26) пмоль/мл відповідно. Показники фібронектину й ендотеліну-1 статистично значуще вищі за ці показники в осіб контрольної групи ((226,17 +- 21,35) і (4,38 +- 0,81) пмоль/мл відповідно) в усіх пацієнтів з МС, незалежно від критеріїв, за якими був встановлений діагноз. Висновки: МС супроводжується підвищенням вмісту в сироватці крові фібронектину та ендотеліну-1, що може бути виявом ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із цим патологічним станом. Підвищення рівня фібронектину та ендотеліну-1 спостерігається в усіх осіб з МС, незалежно від критеріїв, за якими він встановлений. Критерії визначення МС за АТР III охоплюють ширший контингент осіб, що мають схильність до розвитку серцево-судинної патології.

Визначено вміст VCAM-1, ІСАМ-1, Е-селектину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, та в осіб молодого віку з ожирінням і взаємозв'язок цих чинників з ендотелійзалежною дилатацією. Обстежено 30 хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, 30 молодих осіб з ожирінням, 28 практично здорових осіб. Вміст ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові визначали імуноферментним методом. Виявлено підвищення вмісту ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові хворих на цукровий діабет 1-го типу з мікроангіопатіями, які хворіють із дитинства, та в осіб молодого віку з ожирінням, що корелювало з показниками вуглеводного та ліпідного обміну, інсулінорезистентністю. Встановлено ослаблення ендотелійзалежної дилатації в обстежених пацієнтів, що корелювало із вмістом ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину в сироватці крові. Ці дані вказують на розвиток ендотеліальної дисфункції на тлі цукрового діабету 1-го типу та ожиріння й можливий зв'язок ІСАМ-1, VCAM-1, Е-селектину із цими порушеннями.

Определено содержание VCAM-1, ІСАМ-1, Е-селектина в сыворотке крови больных сахарным диабетом 1-го типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, и у лиц молодого возраста с ожирением и взаимосвязь этих факторов с эндотелийзависимой дилатацией. Обследованы 30 больных сахарным диабетом 1-го типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, 30 молодых людей с ожирением, 28 практически здоровых лиц. Содержание ICAM-1, VCAM-1, Е-селектина в сыворотке крови определяли иммуноферментным методом. Выявлено повышение содержания ICAM-1, VCAM-1, Е-селектина в сыворотке крови больных сахарным диабетом 1-го типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, и у лиц молодого возраста с ожирением, которое коррелировало с показателями углеводного и липидного обмена, инсулинорезистентностью. Установлено ослабление эндотелийзависимой дилатации у обследованных пациентов, которое коррелировало с содержанием ICAM-1, VCAM-1, Е-селектина в сыворотке крови. Эти данные указывают на развитие эндотелиальной дисфункции при сахарном диабете 1-го типа и ожирении, а также на возможную связь ICAM-1,VCAM-1, Е-селектина с указанными нарушениями.

Aim. To investigate serum levels of adhesion molecules, E-selectin and endothelium-dependent dilation in childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy and obese adolescents and the relationship of these factors to the endothelium-dependent dilation. Metods. We examined 30 childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy, 30 obese adolescents, 28 control subjects. Serum levels of adhesion molecules, E-selectin were determined by immunoenzyme assay. Results. We found an elevated serum level of ICAM-1, VCAM-1, E-selectin in childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy and in obese adolescents, which correlated with carbohydrate and lipid metabolism, insulin resistance. Weakening endothelium-dependent dilation in studied patients, which correlated with serum level of ICAM-1, VCAM-1, E-selectin was established. Conclusion. These data suggest the development of endothelial dysfunction in type 1 diabetes and obesity and the possible relationship ICAM-1, VCAM-1, E-selectin with these disorders.

Ендотеліальний моноцитактивуючий поліпептид-II (EMAP-II) - це мультифункціональний поліпептид з прозапальною та антиангіогенезною активністю. EMAP-II викликає прокоагулянтні зміни на поверхні ендотеліальних клітин, посилює експресію E-, P-селектину та туморнекротичного фактора alpha, впливає на міграцію моноцитів і нейтрофілів, а також індукує апоптоз в ендотеліальних клітинах. Висвітлено історію відкриття, структурні модулі, функціональні домени, біологічні властивості та функції цього поліпептиду. Описано механізми прозапальної дії та впливу на ендотеліальні клітини, протипухлинні властивості, патогенетичне значення у разі захворювань ЦНС, участь у розвитку легень під час ембріогенезу та патогенетичне значення у випадку захворювань легень, у розвитку серцево-судинних уражень.

Мета роботи - перевірити здатність ендотеліального моноцитактивуючого фактора II (EMAP II) впливати на вільнорадикальний стан серця і судин, на відновлення спряженого стану конститутивних ізоформ NO-синтаз (cNOS) та кардіогемодинаміку у щурів зі спонтанною гіпертензією. Встановлено, що унаслідок інгібування оксидативного і нітрозативного окисного стресу EMAP II швидко нормалізує порушений за гіпертензії конститутивний de novo синтез оксиду азоту (NO) в серці й аорті щурів завдяки відновленню спряженого стану cNOS. Це сприяло покращанню показників насосної функції серця (ударний об'єм збільшувався на 18,2 %, хвилинний об'єм крові - на 22 %), зниженню на 23,2 % артеріальної жорсткості, покращанню процесу релаксації лівого шлуночка внаслідок зниження в 4,7 разу кінцево-діастолічної жорсткості міокарда.

Атеросклеротичний процес починається у підлітковому віці, а його прогресування визначається тими самими факторами ризику, що й у дорослих. Ендотеліальний моноцитактивуючий пептид-II (ЕМАР-II) - мультифункціональний цитокін з прозапальною та антиангіогенезною активністю, що може відігравати патогенетичну роль у розвитку ендотеліальної дисфункції та атеросклерозу. Мета дослідження - визначення вмісту ЕМАР-II в сироватці крові хворих на цукровий діабет типу 1 (ЦД 1), що виник у сироватці крові хворих на ЦД 1, а також в осіб з ожирінням без ЦД. При цьому рівень ЕМАР-II корелював з вмістом глікозильованого гемоглобіну та глюкози крові, а також з основними показниками ліпідного обміну й індексом маси тіла. Підвищення вмісту ЕМАР-II може бути одним з проявів ендотеліальної дисфункції при ЦД 1.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення вмісту васкулоендотеліального фактора росту (VEGF) у сироватці крові як маркера ендотеліальної дисфункції у хворих на цукровий діабет 1-го типу (ЦД1) з мікроангіопатіями (МАП), впливу артеріальної гіпертензії (АГ) на рівень цього фактора, а також його зв'язку з іншими факторами ризику розвитку серцево-судинної патології. Обстежено 23-х хворих на ЦД1 з МАП та АГ, 10 хворих на ЦД1 типу з МАП і нормальним артеріальним тиском (НАТ) і 28 осіб контрольної групи. Вміст VEGF визначали за допомогою імуноферментного методу. Дані наведені як середнє +- стандартне відхилення. Достовірність відмінності середніх величин визначали за U-критерієм Манна - Уїтні. Кореляційний аналіз проведено з використанням коефіцієнта Пірсона. Для визначення впливу чинників використано багатофакторний регресійний аналіз. Виявлено підвищення вмісту VEGF у сироватці крові хворих на ЦД1 з МАП та АГ у порівнянні з контрольною групою, та у хворих з ЦД1 з МАП та НАТ у порівнянні з контролем. Рівень VEGF був достовірно вищим у хворих з ЦД1 з МАП та АГ у порівнянні з групою без гіпертензії. Вміст VEGF корелював із систолічним артеріальним тиском, показниками вуглеводного та ліпідного обміну. Зроблено висновки, що вміст VEGF є підвищеним у сироватці крові хворих на ЦД1 з МАП та АГ, а також без гіпертензії. Це може свідчити про розвиток ендотеліальної активації та дисфункції у цих пацієнтів. АГ, гіперглікемія, дисліпідемія впливають на розвиток зазначених порушень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р410.030

Рубрики:

Цукровий діабет

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вміст ендотеліального моноцитактивуючого пептиду II (ЕМАР-II) в сироватці крові при цукровому діабеті (ЦД) 1-го типу, ендотелійзалежну дилатацію, встановлювали можливий зв'язок між цими показниками у обстежених осіб. Виявлено підвищення вмісту ЕМАР-II в сироватці крові та ослаблення ендотелійзалежної дилатації. Вміст пептиду прямо корелював зі вмістом глікозильованого гемоглобіну, глюкози крові, загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів та зворотно - зі вмістом ліпопротеїдів високої щільності та ендотелійзалежною дилатацією. Підвищення вмісту ЕМАР-II може бути одним з проявів ендотеліальної дисфункції при ЦД 1-го типу, а порушення вуглеводного та ліпідного обміну - впливати на розвиток виявлених зрушень.